Частота діагностики раку в молодшому віці стрімко зросла в останні роки, а з ними і виросли показники виживання таких хворих. Але на жаль, молодих людей, які вилікувались від онкологічних захворювань, не завжди інформують стосовно збереження їх фертильності, ще до початку лікування. Рак може вражати будь-яку вікову групу та є захворюванням, яке не дискримінує людей за віком, расою чи статтю. Слід зазначити, що деякі незлоякісні захворювання та тактика їх лікування в значній мірі можуть вдарити по репродуктивному здоров’ю. Тому такий вкрай важливий тандем онкологів та репродуктологів. Лікування раку ставить під загрозу фертильність як жінок, так і чоловіків.
Загальні наслідки лікування раку для чоловічої фертильності:
- Пошкодження сперматозоїдів;
- Зменшення концентрації сперматозоїдів;
- Зниження кількості морфологічно нормальних сперматозоїдів;
- Підвищити відсоток сперматозоїдів з фрагментованою ДНК;
- Зниження рівня тестостерону.
Для збереження чоловічої фертильності найбільш активно використовується кріоконсервація еякуляту. Ця маніпуляція не вимагає ніякої гормональної стимуляції пацієнта, що є цілком безпечно. Методика полягає в тому, що нативний зразок еякуляту поєднують зі спеціальним середовищем-кріпротектором. Завдяки кріопротектору в замороженому матеріалі не утворюються кристали льоду, що в свою чергу запобігає загибелі сперматозоїдів. Близько 70% сперматозоїдів можуть вижити після розморожування. В тих випадках, де показники якості матеріалу нижчі, відсоток виживання сперматозоїдів буде менший. Зразок пацієнта як правило розподіляють між кількома кріопробірками, так щоб кожну можна розморожувати незалежно одна від одної та використовувати для багатьох методів лікування безпліддя у майбутньому.
Існують випадки, коли сперматозоїди неможливо отримати в еякуляті, тоді пацієнтам слід розглянути варіанти хірургічних втручань, завдяки яким можливо отримати клітини для подальшої кріоконсервації.
Види хірургічних втручань:
- TESE (тестекулярна екстракція сперматозоїдів - методика при якій береться тканина яєчка, з якої видобуваються сперматозоїди);
- micro-TESE (методика отпримання матеріалу ідентична, але вся маніпуляція проводиться під контролем спеціального мікроскопа);
- TESA (методика представляє собою пункцію тестикул яєчка за допомоги тонкої голки, тому це менш травматична процедура);
- PESA (пункція придатка яєчка).
Матеріал можливо зберігати скільки необхідно пацієнту, без втрат його властивостей.
Загальні наслідки для жіночої фертильності після лікування раку:
- Пошкодження органів, що беруть участь у репродуктивній діяльності (яєчники, маткові труби, матка, шийка матки);
- Пошкодження органів, що беруть участь у виробленні гормонів (яєчників, гіпофіза);
- Порушення менструального циклу;
- Зниження якості та кількості яйцеклітин.
Для збереження фертильності жінки на даний час є кілька варіантів:
Кріоконсервація ооцитів
Ця методика вимагає попередньої стимуляції яєчників жінки. Протокол стимуляції підбирається індивідуально для кожної жінки, лікарем-репродуктологом. В свою чергу онкологи повинні дати заключення, чи можливо провести гормональну стимуляцію пацієнтці без шкоди для її здоров’я.
Отримані яйцеклітини ембріологи кріоконсервують методом вітрифікації. Вітрифікація – це найбільш швидкий, зручний та найефективніший спосіб кріоконсервації. Виживання яйцеклітин, на жаль, не завжди дорівнює 100%; у середньому становить 85%. Зберігання вітрифікованих ооцитів не обмежене. Тривалість зберігання не впливає на якість вітрифікованих яйцеклітин. Ідеальний вік жінки для проведення процедури – до 35 років. Такий метод більше підходить пацієнткам, які хочуть відкласти своє материнство на невизначений термін через хворобу або які не мають на даний момент партнера.
Кріоконсервація ембріонів
Технологія кріоконсервації ембріонів методом вітрифікації вже стала рутинною кожної ембріологічної лабораторії. Як і у випадку з ооцитами, процедура передбачає надшвидке (до 20000 град./сек.) охолодження ембріона. Завдяки високій швидкості вітрифікації, вода, з якої складається на 95% ембріон, перетворюється на аморфний стан, не утворюючи кристалів льоду. Метод вітрифікації, на даний момент, дозволяє ембріонам при розморожуванні не пошкоджуватися, і при цьому виживання становить 98%, що в порівнянні з вітрифікацією ооцитів є більш надійним.
Така методика підходить пацієнткам, які мають партнера, або не хочуть занадто відтермінувати своє материнство.
Дозрівання in vitro (IVM)
Дозрівання in vitro (IVM) – це допоміжна репродуктивна технологія, яка включає збір незрілих ооцит-кумулюсних комплексів. При екстракорпоральному заплідненні ми запліднюємо зрілі яйцеклітини (MII). IVM передбачає, що ми беремо яйцеклітини незрілими, і вони дозрівають у спеціальному середовищі поза організмом жінки. Ефективність IVM залежить від успішної синхронізації мейотичного та цитоплазматичного дозрівання ооцитів. Зусилля, спрямовані на підвищення ефективності методики, включали використання нових культуральних систем, спрямованих на підвищення компетентності ооцитів. Їхнє дозрівання контролюється ембріологом через 6 і 30 годин (показник варіюється), після чого приймається рішення про запліднення. Ооцити на стадії MII традиційно запліднюють за допомогою ІSCI. Відмінності включають різні джерела незрілих ооцитів, різні протоколи, що використовуються для індукції овуляції, і час вилучення ооцитів.
Враховуючи, що процедуру IVM можна провести протягом відносно короткого періоду часу без необхідності стимуляції яєчників, це особливо корисно для збереження фертильності у пацієнтів з раком, які не можуть відкласти хіміотерапію, або у жінок з раком молочної залози, для яких вплив підвищених концентрації естрадіолу є критичним.
Частота настання клінічної вагітності при використанні процедури IVM у пацієнток молодого віку досягає 35%.
Кріоконсервація оваріальної тканини
Одним із перспективних експериментальних методів вважається кріоконсервація оваріальної тканини, суттєвою перевагою якої є можливість зберегти велику кількість первинних фолікулів та виконати забір тканини у будь-яку фазу менструального циклу. Крім того, це єдиний метод, який дозволяє зберегти генетичний матеріал при дитячій онкології. Основною метою цієї стратегії є наступна аутотрансплантація тканини яєчника пацієнтці (після розморожування).
Існує три основні можливості для збереження репродуктивної функції: кріоконсервація тканини яєчників, тобто фрагментів кортикального шару (основний шар яєчника, який відповідає за утворення та розвиток фолікулів), ізольованих фолікулів чи цілого яєчника.
Для кріоконсервації оваріальної тканини можна використовувати один із двох методів: традиційне, «повільне» заморожування та методом вітрифікації. Слід зазначити, що найбільш ефективним є повільне заморожування. Існує також комбінація методів, використання кріоконсервації оваріальної тканини для подальшого дозрівання ооцитів in vitro з перспективою отримання ембріонів.
Наразі після аутотрансплантації кріоконсервованої оваріальної тканини народилося понад 100 дітей у всьому світі.
Вибір методу лікарями для збереження матеріалу в онкологічних хворих залежить від багатьох параметрів: віку пацієнта, типу пухлини, запланованого лікування та його тривалості, а також від прогнозу захворювання та наявності партнера.
Кожен випадок унікальний, але для сучасної репродуктивної медицини немає нічого неможливого. Вихід є завжди!