Кріоконсервація методом вітрифікації є широко поширеною та рутинною практикою кожної ембріологічної лабораторії. Вітрифікація дозволяє охолоджувати ембріони або ооцити до кріогенної температури без утворення льоду, завдяки надзвичайно високій швидкості охолодження та кріопротекторам високої концентрації. Ця методика забезпечує майже неушкоджене виживання ембріонів порівняно з повільним заморожуванням, яке може мати негативні наслідки для ембріонів. Наразі в усьому світі існує тенденція до проведення стратегії «freeze all». Застосування кріоконсерваціїпокращило кумулятивний рівень живонародження після одного циклу стимуляції яєчників. Крім того, технологія кріоконсервації ембріонів дозволила відтермінувати ембріотрансфер і отримати більш кращій та рецептивний ендометрій.
Зростає кількість пар, які більш схильні до перенесення одного ембріона, у випадках, коли на кріоносії вітріфіковано по декілька ембріонів, що призводить до попиту на повторну кріоконсервацію. Останні тенденції в ЕКЗ спрямовані на перенесення одного ембріона для зниження ризику багатоплідної вагітності. Повторна кріоконсервація(рекріоконсервація або рекріо) як відносно менш поширена методика може ще іноді застосовується в таких ситуаціях під час процедур ДРТ, як повторна біопсія для проведення передімплантаційного генетичного тестування (PGT). За вищезазначених обставин проведення рекріоконсервації може уникнути втрати надлишкових ембріонів і надати пацієнтам більше гнучких можливостей. Слід зазначити, що іноді можуть трапитись ситуації для екстренної повторної вітрифікації, такі як непередбачені особисті обставини, коли ембріони були розморожені, але перенесення не могло відбутися, або коли виникла аномальна кровотеча, пов'язана з витонченням ендометрію.
Дослідження показали, що процедура рекріо може призвести до порушення потенціалу розвитку бластоцист, включаючи зниження рівня імплантації, зниження рівня біохімічної вагітності, зниження рівня клінічної вагітності, вищий рівень ранніх викиднів та нижчий рівень живонароджуваності. Крім того, повторна вітрифікація здатна призвести до порушення функції клітин трофектодерми (ТЕ) бластоцист. Процес імплантації – це взаємодія між клітинами трофектодерми та клітинами ендометрію, включаючи послідовні фази апозиції, прикріплення та інвазії. Апозиція передбачає слабкий контакт з ендометрієм через клітини трофектодерми перед утворенням більш зміцнених молекулярних адгезій, таких як кадгерини, інтегрини та селектини, під час процесу прикріплення. Підтримка нормальної функції клітин трофектодерми є невідємною складовою вдалої імплантації та подальшого розвитоку плода. Повторна кріоконсервація порушує функцію клітин трофектодерми, впливаючи на адгезію бластоцисти, активуючи шлях стресу ендоплазматичного ретикулуму та індукуючи апоптоз, що може призвести до невдалої імплантації.На тваринних моделях ревітрифікація ембріонів продемонструвала значне зменшення внутрішньо клітинної маси.
Секвенування РНК окремих клітин ембріона після повторної вітрифікації показало, що експресія генів, що беруть участь у клітинній адгезії та розвитку ембріона, виявилася зміненою. Було виявлено 291 диференційно експресований ген, з яких 196 були підвищено регульовані, а 95 – знижені. Підвищенірегульовані диференційно експресовані гени, пов'язані з імплантацією ембріона, були залучені до міжклітинної комунікації/організації клітинних контактів та деградації позаклітинного матриксу. Показано, що повторна вітрифікація змінює транскрипційні профілі ембріонів, демонтруючі вищі рівні експресії апоптотичних генів (BAX та CASP3).
Порівняно з одноразовою кріотрансплантацією, процедура кріотрансплантації бластоцист призвела до порушення потенціалу розвитку бластоцист, включаючи зниження рівня імплантації (40,0% проти 47,8%), зниження рівня клінічної вагітності (40,0% проти 47,8%) та нижчий рівень живонародженості (24,7% проти 34,4%). Однак, в іншому дослідженні повторна вітрифікація показала високі показники виживання, подібний клінічний рівень вагітностей та живонароджених незалежно від кількості застосування вітрифікації. Через неоднорідність цих досліджень, вплив повторної кріоконсервації на ембріони людини залишається суперечливим. Що стосується неонатальних результатів, то при повторній кріоконсервації не спостерігалося різниці у показниках передчасних пологів та низької ваги при народженні.
У багатьох випадках вітрифіковані непротестовані бластоцистирозморожуються та біопсуються для проведення передімплантаційного генетичного тестування, з метою виявлення хромосомних аномалій для покращення результатупісля невдалих циклів ЕКЗ або викиднів. Ці бластоцистизазвичай проходять одну біопсію та два цикли вітрифікації-розморожування. Замість того, щоб проходити додаткові цикли стимуляції яєчників для отримання генетично здорових ембріонів, пари можуть обрати генетичне тестування існуючих бластоцист.
Ембріон розморожують шляхом швидкого занурення його в тепле середовище, завдяки якому в клітини проникає вода та заміщує кріопротектор. В даній процедурі використовується серія середовищ з поступово зниженим осмотичним тиском, щоб зменшити осмотичний шок. Потім ембріон поміщають у чашку з культуральним середовищем та зберігають в інкубаторі. Цей процес дозволяє ембріону безпечно повернутися до свого стану вітрифікації за декілька годин. Ембріони не розвиваються, поки вони вітрифіковані. Загалом, понад 95% ембріонів виживають після процедур вітрифікації та розморожування.
Після розморожування ембріонам дають кілька годин, а потім проводять процедуру біопсії трофектодерми. Дана процедура передбачає аспірацію 5-8 клітин трофектодерми. Ембріони, які проходять розморожування, біопсію та повторне заморожування, піддаються додатковим маніпуляціям та пов’язаними з ними ризиками. У кожному з цих процесів існує ризик пошкодження деяких або всіх клітин ембріона. Ембріон вважається нежиттєздатним, якщо понад 50% його клітин дегенерували. Однак, ембріони хорошої якості часто не пошкоджуються в результаті цього процесу. Ембріони низької якості, як правило, зазнають більшої шкоди під час повторної вітрифікації та біопсії, оскільки вони на початку мають менше клітин.
Бластоцисти, які проходять додаткові процедури вітрифікації-розморожування та біопсію, мають нижчі показники успіху порівняно з тими, що проходять один цикл біопсії та вітрифікації. Найкраще поговорити зі своїм репродуктологомпро всі переваги та ризики пов’язані з процедурою розморожування, біопсії та повторного вітрифікації саме ваших ембріонів, перш ніж приймати рішення про передімплантаційнегенетичне тестування.