Імплантація - це багатоетапний процес, який включає зонне вилуплення, прилягання та адгезію бластоцисти з подальшим вторгненням трофобласта в ендометрій матки. Якість ембріонів та їх еуплоїдність має вирішальне значення для успішної імплантації. Найпоширеніший спосіб практики в лабораторіях ДРТ для відбору ембріонів для перенесення бластоцистбазується на морфологічній оцінці за методом градації Гарднера. З альтернативних методів відбору бластоцист для перенесення є відбір з урахуванням морфокінетичнихпараметрів. На додаток до методів відбору ембріонів є використання передімплантаційного генетичного тестування на анеуплоїдію (PGT-A) дозволяє відбирати бластоцисти з вищою ймовірністю імплантації на основі хромосомних профілів (еуплоїдію) ембріона. Підготовка до імплантації ембріонів потребує суттєвої модифікації мікросередовища матки, що включає встановлену одночасність складних взаємодій між життєздатним, добре розвиненим ембріоном та гормонозалежним, рецептивним ендометрієм. Фізіологічні та молекулярні процеси, що ініціюються під час імплантації для успішного настання вагітності, є складними, але високоорганізованими. Імунна відповідь ендометрію відіграє вирішальну роль у прикріпленні ембріона та подальшій імплантації. Перший контакт між бластоцистою, компетентною до імплантації, та рецептивною маткою через процеси апозиціїта адгезії. Однією з причин невдалої імплантації є нездатність розвинути липку матрицю між бластоцистою та ендометрієм.Кілька природних речовин є липкими агентами, що забезпечують додаткову підтримку процесу імплантації, такі як альбумін, фібрин, колаген та гіалуронан (гіалуронова кислота).
Протягом останнього часу прогрес у середовищах для культивування призвів до кращого розвитку, якості, життєздатності та імплантації ембріонів. Сучасні середовища розроблені для забезпечення правильного балансу поживних речовин, необхідних для росту та розвитку ембріона. Ці середовища розроблені для імітації природніх умов. Альбумін зазвичай використовується як компонент середовищ для культивування ембріонів , щоб забезпечити джерело білків та інших макромолекул, необхідних для росту та розвитку ембріона. Він також є джерелом амінокислот, жирних кислот та інших поживних речовин.
Гіалуронова кислота (гіалуронан) – це важлива макромолекула, що секретується клітинами кумулюсу та гранульози, що знаходяться у фолікулярній рідині, і, як було показано, її кількість збільшується в матці людини під час імплантації. Природно, рівень гіалуронової кислоти підвищується протягом секреторної фази менструального циклу та знижується під час менструації. Також гіалуронан є основним глікозаміногліканом, який присутній у цервікальному слизі та сім’яній рідині. Великі полімери гіалуронану мають антиангіогенну та імуносупресивну дію, а також перешкоджають диференціації, шляхом пригнічення міжклітинної взаємодії або доступу лігандів до рецепторів клітинної поверхні. Окрім того, що гіалуронова кислота є промотором міжклітинної адгезії, вона, утворюючи в'язке середовище, здатна посилити імплантацію ембріона, а також з її аутокринними та паракриннимифункціями діє на рецептори CD44, які є життєво важливі для цього процесу. Рецептори CD44 присутні на зрілих ооцитах та преімплантаційних ембріонах. Гіалуронан також поглинає та утримує воду, що призводить до посилення гідратації та змащування тканин, що може допомогти у створенні сприятливого середовища для імплантації ембріона, забезпечуючи фізичну підтримку, зменшуючи тертя та сприяючи руху ембріона.
HYAL-2 бере участь у процесингу довголанцюговогогіалуронану в позаклітинному просторі шляхом взаємодії з CD44, а розщеплення гіалуронану через комплекс HYAL-2/CD44 є важливим для подальшої рецептор-опосередкованої інтерналізації гіалуронану в цитоплазму.Морфологічно слабкі бластоцисти експресують нижчі рівні HYAL2 порівняно з морфологічно хорошими бластоцистами. Більше того, успішно імплантовані бластоцисти мають вищий рівень експресії HYAL2 порівняно з бластоцистами, які не змогли імплантуватися після перенесення. Це свідчить про те, що морфологічно слабкі еуплоїдні бластоцисти мають нижчі рівні HYAL2 у клітинній структурі, що може обмежувати взаємодію з CD44 для обробки та інтерналізації позаклітинного гіалуронану.
Під час процедури ембріотрансферу ембріони зазвичайкультивують у чашці з культуральним середовищем, яке забезпечує необхідні поживні речовини для їхнього росту. Додавання гіалуронової кислоти до поживного середовища робить розчин густішим і в'язкішим, імітуючи природне середовище матки. Це може допомогти ембріонам прикріпитися до слизової оболонки матки та покращити їхні шанси на імплантацію. Вважається, що збагачене гіалуронова кислота культуральне середовище найкраще підходить для розвитку бластоцисти. Деякі дослідження припускають, що використання таких середовищ може покращити шанси на успішну імплантацію ембріона, особливо у випадках, коли жінка пережила кілька невдалих спроб ембріотрансфера. Гіалуроновакислота покращує підтримку життєздатності заморожених ембріонів, що призводить до збільшення частоти імплантації розморожених ембріонів. Тож середовища з гіалуроновоюкислотою покращують клінічні показники вагітності та імплантації в циклах з вітрифікованими ембріонами. Після певного віку жіночий організм не підтримує вироблення певних гормонів, а також деяких компонентів, таких як гіалуроновакислота. Використання середовища, збагаченого гіалуроновоюкислотою, може збільшити ймовірність вагітності. Побічні продукти гіалуронової кислоти сприяють ангіогенезу зростання нових кровоносних судин. Дослідження також виявили, що такі середовища не мають суттєвого впливу на товщину ендометрію, тривалість введення прогестерону або морфологію бластоцисти.Попередні дослідження показали, що середовище, збагачене гіалуроновою кислотою, не має негативного впливу на перебіг вагітності. Жодне з досліджень щодо застосування таких середовищ не показало, що ця речовина будь-яким чином шкодить ембріону. Фактично їх використання під час перенесення ембріонів знижує ймовірність позаматкової вагітності.
Використання середовища з гіалуроновою кислотою при перенесенні морфологічно гарного еуплоїдного ембріону покращує клінічний рівень вагітності та рівнь живонародження. Однак слід зазначити, що покращення рівня клінічних вагітностей становив лише 7%. Натомість, дослідження показало, що використання середовища з гіалуроновоюкислотою у підготовці бластоцисти перед перенесенням покращило клінічний рівень вагітності морфологічно поганих еуплоїдних бластоцист на 26 %, що вказує на те, що добавки гіалуронану можуть сприяти кращій імплантації морфологічно поганих еуплоїдних бластоцист.
Ефективність середовища з гіалуроновою кислотою в кожному окремому випадку слід обговорювати з лікарем-репродуктологом.