.webp)
Пер- та поліфторалкильовані речовини (PFAS) – це сімейство, що налічує понад 4000 хімічних речовин, з яких понад 600 наразі використовуються в комерційних цілях. Також вони відомі, як «вічні хімікати». PFAS характеризуються дуже міцними зв'язками між атомами вуглецю та фтору, що надає їм термічну та хімічну стабільність та робить їх стійкими в навколишньому середовищі. Вони є термостійкими, гідрофобними та ліпофільними. PFAS є стійкими до води, плям та тепла. PFAS також використовуються у великомасштабних споживчих товарах, включаючи харчову упаковку, косметику, засоби особистої гігієни, водовідштовхувальний одяг, текстиль, антипригарний посуд, засоби для чищення, виробництво паперу, вогнегасну піну та медичні вироби. Через їх повсюдне застосування в усьому світі, PFAS були виявлені в таких середовищах, як поверхневі води, ґрунтові води, морська вода, ґрунт, осади та атмосфера, а також у людей та диких тварин. Вплив PFAS на людину та тварин відбувається через ковтання, вдихання та через контакт зі шкірою. Ці речовини присутні в крові більшості людей, які живуть у промислово розвинених країнах.
Довголанцюгові PFAS включають такі хімічні речовини, як перфтороктанова кислота (PFOA) та перфтороктансульфонова кислота (PFOS), перфторнонанова кислота (PFNA), перфтордеканова кислота (PFDA) та перфторгексансульфонова кислота (PFHxS). До коротколанцюгових PFAS належать перфторбутанова кислота (PFBA), перфторгексанова кислота (PFHxA) та перфторбутансульфонова кислота (PFBS). Як перфтороктансульфонова кислота (PFOS), так і перфторнонанова кислота (PFNA) біоакумулюються в організмі людини з періодом напіврозпаду 4,8–5,4 та 3,5–3,8 років відповідно. Перфтороктанова кислота (PFOA) та перфтороктансульфонова кислота (PFOS) є найпоширенішими та найчастіше PFAS , які виявляються PFAS у крові людини.
Було виявлено, що PFAS діють як ендокринні руйнівники, що впливають на репродуктивне здоров'я як жінок, так і чоловіків. PFAS здатна зв'язуватися з альбуміном та накопичуються в крові, печінці, нирках, яєчках, мозку та яєчниках, але не схильні до накопичення в жировій тканині.
PFAS відомі також, як овотоксиканти, і можуть впливати на різні стадії розвитку фолікулів, що призводить до шкідливого впливу на розвиток фолікулів, зниження якості ооцитів та овуляції, а також зміни вироблення гормонів. Показано, також що вплив PFAS викликає нерегулярні менструальні цикли. Різні PFAS можуть змінювати тривалість менструального циклу в обох напрямках; наприклад, вплив перфтороктанової кислоти (PFOA) зменшує тривалість менструального циклу, але, навпаки, вплив перфтордеканоату (PFDeA) збільшує його тривалість. Дослідження показали, що жінок з України, Гренландії та Польщі вищі рівні PFOA були пов'язані з довшими менструальними циклами, тоді як вищі рівні PFOS були менш тісно пов'язані з нерегулярними менструальними циклами. PFAS є речовинами, які можуть переходити з кровотоку у фолікулярну рідину. Дослідники зробили припущення, що PFOS у фолікулярній рідині потрапляли зі споживанням їжі. Інше дослідження визначило, що пацієнтки в програмах екстрокорпарального запліднення, у яких було виявлено PFAS у фолікулярній рідині, мали нижчі показники запліднення та зменшену бластуляцію. PFOA порушує міжклітинний зв'язок у щілинних контактах у ооцит-кумулюсних комплексах, що може призвести до змін у розвитку ооцита.
На тваринних моделях показано, що PFAS порушують фізіологічні функції мітохондрій та антиоксидантну систему, знижуючи регуляцію ключових генів, пов'язаних з мітохондріальними комплексами та глутатіонтрансферазою в яєчниках. Тим часом вони погіршують функціональність мітохондрій у гранульозних клітинах, підвищуючи рівень мітохондріальних активних форм кисню (mtROS). Окислювальний стрес також може призвести до хронічної ановуляції, погіршуючи розвиток і якість ооцитів. Крім того, дослідження на тваринних моделях показали, що PFOS та PFHxS індукували мітохондріальну деполяризацію, порушення зміщення хромосом, аномальне складання F-актину та веретена поділу, а також погіршували компетентність розвитку ооцитів.
PFOS може призвести до зниження рівня естрогену та прогестерону та підвищення рівня тестостерону, шляхом зниження рівня експресії генів StAR, 3β-HSD, CYP17A1 та CYP19A1, що може становити ризик передчасної оваріальної недостатності. PFAS взаємодіють з рецепторами естрогену шляхом зв'язування з їхніми ліганд-зв'язуючими доменами, потенційно діючи як агоністи або антагоністи, тим самим впливаючи на експресію естроген-чутливих генів, таких як TFF1 та EGR3, та порушуючи нормальну гормональну сигналізацію.
PFAS перетинають плацентарний бар'єр та виявляються в пуповинній крові.
У еякуляті було виявлено також різноманітні PFAS, які викликають тестикулярну токсичність та руйнують сигнальні шляхи гормонів. PFOS змінює рівень естрогену, лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону та тестостерону, що має шкідливі наслідки для чоловічої репродуктивної системи. PFOS пригнічує біосинтез тестостерону в клітинах Лейдіга. Вона також опосередковує пошкодження клітин Сертолі, порушуючи клітинну адгезію та щілинні контакти на гематотестикулярному бар'єрі. PFOS погіршує рухливість сперматозоїдів через порушення плазматичної мембрани, збільшує апоптоз клітин Лейдіга та знижує рівень прогестерону та тестостерону, а також знижує концентрацію та нормальну морфологію сперматозоїдів.
Капацитація сперматозоїдів, акросомна реакція та гіперактивація є необхідними передумовами для запліднення ооцита. PFOA погіршує проникність сперматозоїдів до яйцеклітини, викликаючи оксидативний стрес, тим самим в подальшому пошкоджуючи ДНК сперматозоїдів.
Для зменшення впливу PFAS та захисту свого здоров’я, слід уникати пошкодженого антипригарного посуду (тефлонового покриття), віддаючи перевагу посуду з нержавіючу сталі, чавуну або кераміки; звертати увагу на пакування продуктів (PFAS може міститися в упаковках для фастфуду, а також жаростійкому папері); перевіряти склад косметики та засобів догляду які можуть містити фторовані сполуки (деякі водостійкі туші, тональні крема, помади, солнцезахісні крема); фільтрація питної води.
З огляду на широке використання PFAS у побутових товарах та промисловості, повністю уникнути контакту з ними практично неможливо. Проте обізнаність щодо джерел впливу та дотримання профілактичних заходів можуть допомогти знизити потенційні ризики для репродуктивної системи та загального здоров’я. Сучасна діагностика дозволяє комплексно оцінити стан репродуктивного здоров’я та підібрати індивідуальну стратегію лікування у разі необхідності, а раннє звернення до лікаря-репродуктолога підвищує шанси на успішне зачаття та народження здорової дитини.