Після впровадження інтрацитоплазматичної ін'єкції сперматозоїда (ICSI) частота застосування цієї методики становить до 70–80% в циклах ЕКЗ. Досягнення в ДРТ призвели до розробки альтернативних методик ICSI, таких як фізіологічна ICSI (PICSI), інтрацитоплазматична ін'єкція морфологічно відібраних сперматозоїдів (IMSI) та ІКСІ з поляризованою світловою мікроскопією. Всі ці методики ІКСІ по суті вимагають аспірації ооплазми в мікроін'єкційну піпетку для розриву оолеми. Як альтернативна методика традиційній ІКСІ, PIEZO-ICSI була впроваджена в допоміжні репродуктивні технології людини для зменшення пошкодження ооцитів. PIEZO-ICSI не вимагає аспірації ооплазми, оскільки використовує високошвидкісний рух тупокінцевої ін'єкційної піпетки для проникнення в прозору зону та розриву оолеми.
PIEZO-ICSI зменшує потенційний стрес, якому піддаються ооцити під час процедури ICSI. Тому PIEZO-ICSI вважається менш інвазивною процедурою, ніж класичне ICSI.
Незважаючи на потенційну перевагу зменшення пошкодження ооцитів після ICSI, PIEZO-ICSI наразі застосовується у дуже обмеженій кількості клінік лікування безпліддя. Дослідження PIEZO-ICSI дуже обмежені, а ефективність PIEZO-ICSI все ще є суперечливою через обмежене впровадження PIEZO-ICSI.
Класичне ICSI проводять під інвертованим мікроскопом, оснащеним мікроманіпулятором, використовуючи мікроін'єкційні піпетки та утримуючі піпетки (холдинг-піпетка). Сперматозоїди іммобілізують, торкаючись хвоста ін'єкційною піпеткою. Полярне тільце ооцита розташовують на 12 або 6 годин. Ооплазму ооцита аспірують в ін'єкційну піпетку до розриву оолеми. Ооцити вважають дегенерованими, якщо вони втрачають цілісність мембрани або лізують після запліднення. У жінок старшого репродуктивного віку частіше зустрічаються ооцити з крихкими плазматичними мембранами. Середні показники дегенерації ооцитів коливається від 5 до 19% усіх ооцитів, запліднених за допомогою класичного ICSI, PIEZO-ICSI має потенціал допомогти збільшити виживання ооцитів у тисяч пацієнтів у всьому світі.
PIEZO-ICSI проводять під інвертованим мікроскопом, який оснашений мікроінжекторами (як і при класичному ICSI ). При проведенні даної методики запліднення використовується надтонкі спеціальні піпетки PIEZO-ICSI та холдинг-піпетки. Сперматозоїди іммобілізують, торкаючись хвоста піпеткою. Однак, є альтернатива в іммобілізації сперматозоїда, а саме за допомогою PIEZO-імпульсу. Сперматозоїди, іммобілізовані за такого альтернативного методу, мають швидшу індукцію коливань Ca2+, ніж сперматозоїди, іммобілізовані шляхом перетирання. Проникнення до блискучої оболонки (ZP) відбувається лише за допомогою PIEZO-імпульсу, а потім так само і оолему без цитоплазматичної аспірації. PIEZO-ICSI дозволяє легко інтегрувати сперматозоїди точно в ооплазму з незначною деформацією ооцита під час введення. Ці маніпуляції дозволяють точно зробити невеликий отвір в блискучій оболонці та плавно проникнути піпеткою з тупим кінцем у цитоплазму, що зменшує потребу у фізичному тиску на мембрану ооцита, що на думку дослідників, є менш інвазинвою для клітини. Така м’яка методика може призвести до зниження рівня дегенерації. PIEZO-ICSI можна рекомендувати пацієнтам з невеликою кількістю ооцитів, а також, які мали погані результати запліднення після ICSI в попередніх циклах, оскільки такий підхід може зменшити дегенерацію ооцитів після ICSI.
PIEZO-ICSI порівняно зі звичайним ICSI також значно зменшила частку дегенерованих ооцитів вікових жінок (7,7% проти 18,2%). Слід зазначити, що частота аномально запліднених ооцитів не відрізняється між PIEZO-ICSI та ICSI. Деякі дослідники зазначають, що проникнення оолеми за допомогою PIEZO може призвести до кращої активації ооцитів, а як наслідок і запліднення . PIEZO-ICSI може підвищити рівень запліднення у пацієнток, які мали попередні погані результати після звичайної ICSI. У пацієнток з низький відсотком запліднення (< 50%) при застосуванні класичного ICSI, у наступному циклі з використанням PIEZO-ICSI мали 58,6% запліднених ооцитів. Бластуляція суттєво не відрізнялась між пацієнтами, котрим проводили ICSI (65,2%) та PIEZO-ICSI (67,3%). Також рівень вагітності не відрізнявся між групою звичайної ICSI та групою PIEZO-ICSI при перенесенні заморожено-розморожених бластоцист.
Таким чином, сучасні підходи до інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда продовжують активно розвиватися, спрямовуючи зусилля на підвищення ефективності запліднення та зниження пошкодження ооцитів. Вибір оптимальної технології ДРТ має ґрунтуватися на індивідуальних клінічних показаннях, репродуктивному анамнезі пацієнтів, з метою досягнення найкращих результатів та досягнення бажаної вагітності.